Серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливе місце займає Голодомор 1932 – 1933 років. Внаслідок зумисних дій комуністичної влади впродовж декількох років Україна втратила близько 10 мільйонів життів.

З огляду на масштаби, жорстокість і цинізм здійснення Голодомору, історія сучасної Європи не має аналогів подібних злочинів. У мирний час і за сприятливих природно-кліматичних умов від голоду помирали мільйони людей.

«День пам'яті жертв голодомору й політичних репресій» щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

Президент України, підтримавши ініціативу громадських організацій, міністерства культури й мистецтв, Державного комітету зі справам релігій, Державного комітету телебачення й радіомовлення, ухвалив установити в республіці «День пам'яті жертв голодомору й політичних репресій». Заходу, присвячені цьому дню, щорічно проходять у четверту суботу листопада.

Спочатку Указом президента України від 26 листопада 1998 року остання субота листопада оголошувалася «Удень пам'яті жертв голодомору», потім Указом від 31 жовтня 2000 року цей день став іменуватися «Удень пам'яті жертв голодомору й політичних репресій».

В 2002 році Україна відзначала сумне 70-річчя масової загибелі жителів республіки від голоду в 1932-33 роках. У ході заходів, що проводилися, керівництво республіки наполягало на міжнародному офіційному визнанні цього «голодомору» геноцидом українського народу.

Перший «голодомор» 1921-22 років у постреволюційній Росії більше відомий в історії як «голод Поволжя», хоча в результаті загибелі врожаю через найсильнішу посуху голодом були охоплені не тільки Поволжя, але й багато губерній Південного Уралу, Сибіру, північні райони Казахстану, Крим, Україна й ряд інших областей і країв. За деяким даними, загальне число голодуючих досягало 30 мільйонів чоловік. У цілому за 1921-1922 роки населення всієї країни, за даними статистика П.Н.Попова, скоротилося на 5,2 мільйони чоловік, по інших підрахунках, - на 7 мільйонів.

Ще більш важким був голод 1932-33 років, коли посуха погубила врожай практично всіх зернових районів СРСР. В «другий голодомор», за офіційним даними, загинули близько 9 мільйонів, а по неофіційним - до 13 мільйонів жителів всієї країни.

Значним кроком до належного вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років є спорудження Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу.

Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу.