Цикл новорічних та різдвяних свят починається, власне, 19 грудня – в день відзначення смерті Святого Миколая, одного з найбільш шанованих слов’янами святих. Хто тільки не брав собі у покровителі св. Миколая Чудотворця – і мореплавці-мандрівники, і кораблебудівники, і селяни (Миколай вважається опікуном худоби), і сироти, а загалом – кожна віруюча людина. У всіх тяжких, складних справах, там де необхідна стійкість, працьовитість, безкорисливість, віруючі люди, а часто й невіруючі, покладалися на заступництво цього святого. Не дарма переклад його грецького імені означає «переможець людей» - йдеться, безумовно, про його перемоги над гріхом у людині. Сам святий завжди був взірцем безкорисливості. Не дивно, що день пам’яті св. Миколая Чудотворця відзначається не один раз на рік.

Архієпископ, рукоположений апостолами на служіння бідним, святий Микола завжди вважався заступником простого люду (до речі, його ім'я в перекладі із грецької означає «перемога народу»). Миколі молилися, вирушаючи в путь і потерпаючи на морі, під час хвороби чи пожежі.

До дати Миколи - зимового приурочені деякі приповідки про погоду й прогнози на майбутній урожай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить», «дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній - буде овес». Свято Миколи мало переважно церковний характер, хоча в окремих місцевостях України в цей день виконувались і народні звичаї, близькі за значенням до різдвяно-новорічної звичаєвості. У Куп'янському повіті на Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь. Над Збручем у день Миколи відбувався другий «полаз». В околицях Києва ще наприкінці XIX - на початку XX ст. влаштовувались обходи на честь Миколи, схожі на різдв'яні колядування. Група парубків обходила двори, співаючи пісню: «Ішов Микола лужком, бережком, святий Миколай, лужком, бережком...»

Під впливом сусідніх угорців, чехів та словаків серед певної частини українського населення Закарпаття й інших західних областей на початку XX ст. влаштовувались обходи ряджених напередодні 19 грудня. Очолювана переодягнутим Миколаєм група парубків обходила двори, роздаючи подарунки дітям: цукерки, фрукти, горіхи тощо, а неслухняним залишали палицю як пересторогу на майбутнє. Через Миколая нерідко хлопець передавав подарунки коханій дівчині і навпаки.

Від Миколи вже починали готуватись до Різдва: кололи свиней, скуповувалися на базарі.

Здавна існувало повір’я – якщо на ніч під св. Миколая загадати благочестиві побажання, то святий їх обов’язково виконає.